В Україні, як і в усьому світі, в результаті індустріалізації та науково-технічного прогресу, стрімкого розвитку телекомунікацій кількість і різноманітність джерел електромагнітного випромінювання швидко зростає.

Будуються, реконструюються з встановленням новітнього обладнання базові станції стільникового зв’язку, телерадіопередавальні центри, об’єкти радіонавігації, радіолокаційні станції (РЛС), станції супутникового зв’язку, активно використовуються бездротові способи передачі даних у мережі Інтернет, встановлюються локальні офісні бездротові мережі тощо. До того ж, майже кожний дорослий мешканець, та навіть діти, щодня користуються стільниковими радіотелефонами, котрі стали основним засобом комунікації і невід’ємною складовою нашого життя, побутовими електроприладами.

Для забезпечення належних умов життєдіяльності людини важливе гігієнічне значення має стан електромагнітної cитуації в населених місцях.

Найбільшу стурбованість у населення викликають базові станції стільникового зв’язку (далі — БС), які будуються в безпосередній близькості до місць перебування людини (житлові та громадські будівлі, відкриті території тощо). Звичайно, кожну людину хвилюють питання: «А чи впливає робота БС на здоров’я; що таке базова станція, як вона влаштована, які елементи базової станції випромінюють електромагнітну енергію; який порядок вибору та погодження місця встановлення БС; якими документами регламентується та якими державними органами контролюється порядок будівництва й експлуатації радіотехнічних об’єктів взагалі та БС зокрема; які безпечні рівні електромагнітного випромінювання для населення прийняті в нашій державі; який принцип дії електромагнітного поля ?» тощо.

Таким чином, в кінці травня набрали чинності ЗМІНИ до Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань (ДСП 239-96), затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України 13.03.2017 №266, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017р. за №625/30493.

Ці Санітарні норми і правила містять як норми, так і основні положення гігієнічних вимог до засобів випромінювання разом з методичними вказівками до них, дозволяють регламентувати умови експлуатації і розміщення засобів випромінювання відносно житлової забудови і тим самим забезпечити охорону здоров’я населення від впливу електромагнітних полів (далі — ЕМП), що виникають у навколишньому середовищі.

Змінами встановлено граничнодопустимий рівень ЕМП для РТО, що працюють у діапазонах дуже високих частот та ультрависоких частот, на рівні 10 мкВт/см² або 6 В/м (було відповідно 2,5 мкВт/см² або 3 В/м).

Рівень ЕМП на території, призначеній для забудови, в приміщеннях житлових і громадських будинків, лікувально-профілактичних, оздоровчих, дитячих дошкільних і шкільних закладів, в будинках інвалідів і престарілих, в місцях відпочинку, на дитячих і спортивних майданчиках і т.п., не повинен перевищувати ГДР, встановлені визначеними Правилами. З  метою захисту населення від впливу ЕМП, яке створюють РТО, встановлюються санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови.

You can follow any responses to this entry through the RSS feed. Both comments and pings are currently closed.