Фахівці управління інспекційної діяльності у Запорізькій області роз’яснили особливості дистанційної роботи під час воєнного стану.
Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за власним вибором і з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Під час дистанційної роботи:

• працівник самостійно визначає робоче місце;
• працівник розподіляє робочий час на власний розсуд;
• на працівника не поширюються правила внутрішнього розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором;
• загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норму, встановлену законодавством;
• за погодженням між працівником і роботодавцем виконання роботи може поєднуватися з виконанням на робочому місці в приміщенні чи на території роботодавця;
• працівник має право на захист своїх трудових прав, свобод і законних інтересів, відповідно до законодавства.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому. Водночас роботодавець відповідає за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи.

Також на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу чи навчання працівника з питань охорони праці й протипожежної безпеки в межах використання ним обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем. Інструктаж або навчання можуть проводитися дистанційно, зокрема через відеозв’язок. У такому разі підтвердженням їх проведення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем і працівником.

Немає потреби роботодавцю інформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів (стаття 5).
На роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем. Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником. Роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи (стаття 13).
Працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної або надомної роботи (стаття 14).

Безпосередні вимоги організації дистанційної роботи визначає стаття 60-2 Кодексу Законів про працю, а типову форму трудового договору про дистанційну роботу визначено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 № 913-21.

You can follow any responses to this entry through the RSS feed. Both comments and pings are currently closed.