Перевищення гранично допустимих параметрів електромагнітного випромінювання (далі — ЕМВ) завдає шкоди здоров’ю працівників. Як мінімізувати фактори негативного впливу ЕМП на здоров’я працівників?

Допустимі норми випромінювання збільшено

У Мін’юсті зареєстровано наказ МОЗ «Про затвердження Зміни до Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань» від 30.11.2020 р. № 2760, згідно з яким збільшено допустимі норми випромінювання з 10 мкВт/см2 до 100 мкВт/см2.

У Міністерстві цифрової трансформації зазначили, що мета таких змін — забезпечення до 2024 р. доступом до швидкісного інтернету 95% населення, поліпшення якості мобільного зв’язку та впровадження 5G зв’язку. У прес-службі міністерства наголосили, що таке випромінювання є безпечним для здоров’я. Установлені норми є навіть більш жорсткими, ніж чинні міжнародні параметри. Наприклад, у США, Японії та Канаді цей показник становить 1000 мкВт/см2, а рекомендовані ВООЗ і Радою Європи гранично допустимі норми ЕМВ — 450 мкВт/см2.

Водночас, варто зазначити, що в травні 2017 р. допустимий рівень ЕМВ уже було збільшено в чотири рази (з 2,5 до 10 мкВт/см2). Однак петиція про «заборону впровадження 5G через вкрай негативний його вплив на здоров’я» набрала понад 25 тис. підписів, що вказує на значне занепокоєння українців щодо безпечності таких змін. Збільшення допустимої норми випромінювання підвищить ризик негативного впливу ЕМВ, насамперед, на працівників, робота яких пов’язана з експлуатацією станцій та щогл мобільного зв’язку.

Пересічні громадяни, які тривалий час перебувають у зоні інтенсивного ЕМВ, також можуть потерпати від підвищення допустимих норм випромінювання. Але Мінцифри гарантує, що це не зашкодить здоров’ю людей. Хоча…

ЕМВ на виробництві

Електромагнітна енергія, що випромінюється, використовується у таких сферах: радіо- і супутниковий зв’язок, телебачення, радіолокація, радіонавігація, металургія, металообробна промисловість для індукційного плавлення, зварювання, напилення металів, а також у деревообробній, текстильній, легкій та харчовій промисловості, у радіоспектроскопії, сучасній обчислювальній техніці та медицині. Джерелами ЕМВ у виробничому приміщенні є неекрановані робочі елементи високочастотних (ВЧ) установок (індуктори, конденсатори, ВЧ-трансформатори, фідерні лінії, батареї конденсаторів, котушки коливальних контурів тощо). Також у групі підвищеного ризику — особи, робота яких пов’язана з експлуатацією станцій і щогл мобільного зв’язку.

На радіо- та телецентрах — високочастотні генератори, антенні комутатори, пристрої складання потужностей електромагнітного поля (далі — ЕМП), комунікації (від генератора до антенного пристрою), антени. Для всіх видів зв’язку джерелом ЕМВ є передавальні станції. Дії енергії надвисокочастотного (далі — НВЧ) діапазону працівники зазнають під час регулювання, налаштування, випробування радіопередавальних, радіолокаційних станцій. Ступінь опромінення працівників залежить від кількості передавачів (у деяких зонах, радіо- та телецентрах їх може бути до 20), їхньої потужності, екранування, розміщення їх окремих блоків усередині та поза приміщенням.

Ступінь біологічного впливу ЕМП на організм людини залежить від низки чинників: інтенсивності та тривалості опромінення, фізичних особливостей різних діапазонів частот, стійкості організму до впливу різних чинників, можливостей адаптації.

В Україні діють розроблені на основі медико-біологічних досліджень санітарні норми, правила та інші нормативні акти щодо використання радіотехнічних і електротехнічних об’єктів. Вони регламентують умови їх експлуатації з метою охорони здоров’я працівників від шкідливого впливу ЕМВ. Основні з них:

• ДСанПіН 3.3.6.096-2002 «Державні санітарні норми та правила під час роботи з джерелами електромагнітних полів» (далі — ДСанПіН 3.3.6.096-2002);

• ДСаНіП 239-96 «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань»;

• ГОСТ 12.1.002-84 «ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые урони напряженности и требования к проведению контроля на робочих местах» (міждержавний стандарт, діє до 01.01.2022);

• Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів, затверджені наказом Міненерговугілля від 05.02.2014 р. № 99);

• Методика розрахунку розподілу рівнів електромагнітного поля, затверджена наказом МОЗ від 29.11.2013 р. № 1040 тощо.

Розділом 4 ДСанПіН 3.3.6.096-2002 (Гранично-допустимі рівні електромагнітних полів) визначені формули та порядки визначення параметрів впливу на працівника ЕМВ, розраховано час перебування працівника залежно від напруженості електричного й магнітного полів та інші показники. Очевидно, що в разі збільшення допустимих норм випромінювання з 10 мкВт/см2 до 100 мкВт/см2, потрібно вживати заходи зі зменшення часу перебування працівників у зоні ЕМВ, де збільшилася його потужність. Названі вище санітарні норми і правила є обов’язковими для всіх міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від відомчої належності та форм власності, громадян, які проектують, виготовляють, експлуатують та обслуговують обладнання, апаратуру, прилади, устаткування тощо, що є джерелами ЕМП; які розробляють та впроваджують заходи щодо зниження шкідливого впливу ЕМП на працівників; які виконують державний санітарний нагляд за умовами праці.

You can follow any responses to this entry through the RSS feed. Both comments and pings are currently closed.